Трагічні сторінки Голокосту

27 січня у всьому світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Голокост – це події, пов’язані з великими людськими втратами.
Починаючи з середини ХХ ст. слово «Голокост» стало загальновживаним по відношенню до хвилі терору проти єврейського населення, розпочатого Гітлером, та винищення нацистами під час Другої Світової війни євреїв та інших народів Європи.
1 листопада 2005 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила резолюцію, якою постановила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Саме цього дня 1945 року Радянська Армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцімі.
За різними оцінками, у таборі смерті загинуло від 1,5 до 2,2 млн невільників. Загальна ж кількість страчених упродовж Голокосту значно більша. Офіційно визнано, що нацисти вбили від 5,5 до 6,1 млн євреїв, ромів, представників інших груп і меншин, інвалідів, політичних супротивників (у т.ч. від 2,2 до 2,5 млн на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні). Разом з дорослими жертвами стали 1,5 млн дітей.

З нагоди  цієї дати та з метою  вшанування  пам’яті про  страшну трагедію в історії людства,  в Маловисківській районній бібліотеці 27 січня з 9 годин ранку  проводився показ  тематичних відеофільмів «Трагедія, історія, пам’ять». Всі бажаючі, а ними були відвідувачі різного віку та різних категорій, мали змогу переглянути документальні фільми, відеоматеріали, які розповідають про історія і уроки Голокосту, про трагедію Бабиного Яру та «фабрики смерті», якими були концентраційні табори.

Крім того можна  було ознайомитися з фотоматеріалами, історичними документами, сповідями про страшні часи «нацистського терору» 1941 – 1944 років, представленими на книжковій виставці «Трагічні сторінки Голокосту».

Творчі зустрічі

В рамках районного проекту "Творчі зустрічі"  в районному Будинку культури відбувся творчий вечір та презентація нової збірки поета із с. Миролюбівка Ростислава Кирилова та  композитора Петра Лойтри "Сповідь". У залі зібралися поціновувачі поезії та пісні, друзі, колеги, земляки. Збірка включає 22 пісні написані авторами в різні періоди і об'єднує їх любов до рідного краю, до рідної природи, до людей. Ілюструвала збірку молода талановита викладачка Дитячої школи мистецтв Ганна Кравченко. Виставка її робіт була окрасою залу.

Вечір проходив у теплій, дружній атмосфері. Ведучий вечора   методист  районного Будинку культури В.Кириленко розповів присутнім біографію авторів, які в свою чергу відповідали на різноманітні питання, які стосуються їх життя та творчості.

 А пісні у виконанні Ростислава Кирилова та Петра Лойтри викликали бурхливі оплески, адже дует склався не тільки авторів а й чудових виконавців. Також звучали пісні та вірші у виконанні викладачів Дитячої школи мистецтв та аматорів та працівників РБК. 

Україна - держава єдина!

День Соборності України – свято, що відзначається щороку в день проголошення Акту воз’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки, що відбулося 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.Сьогодні, після більше як  двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, дуже актуальною. 

До Дня Соборності України в бібліотеці проведено ряд заходів. 

Спільно з вчителем історії О.М.Мазур проведено годину спілкування "Сторінками історії України " для учнів 11 класів присвячену цій знаменній події в історії нашої держави. 

 У кінці заходу відбувся флеш-моб, де учні взялися за руки, утворивши ланцюг єдності - символ національного єднання українського народу.

Для слухачів Вищої народної школи було проведено урок державності "Україна - держава єдина", під час якої працівники бібліотеки О.Кудря та О. Діденко розповіли присутнім про історію, передумови, значення  цієї важливої віхи в історії нашого народу.

Під такою ж назвою оформлено книжкову виставку, яка демонструвалася в районному будинку культури під час урочистостей.

В бібліотеці щедрували

Наприкінці минулого року було відкрито новий цикл лекцій, які присвячені пісні "Українська пісня - душа народу", адже пісня завжди йде поруч з людиною. В години радості й смутку вона висловлює в піснях свої почуття, переживання. Українська пісня – одна із святинь нашого народу, його найцінніший духовний скарб,  краса і гордість.
А допомогати  бібліотекарям на цих заняттях зголосився  заслужений працівник культури України, композитор, автор більше як сотні пісень  Павло Якович Бровченко, бо хто ж як не професіонал може краще розповісти і донести красу української пісні.

З давніх-давен до нас дійшла велика кількість народних пісень. І кожна з них була складена за певних обставин. Українських народних пісень записано чи не найбільше в світі – близько 300 тисяч.
І ось перше заняття в новому 2017 році було присвячене надзвичайно популярним саме в ці дні  українським колядкам та щедрівкам. Працівник бібліотеки Ольга Кудря  відмітила, що  різноманіття українських обрядових пісень з нагоди тих чи інших свят вражає, а колядки та щедрівки є обрядовими піснями, у яких висловлюються побажання злагоди, добра та любові оточуючим.
Продовжуючи тему заняття Павло Якович розповів присутнім про історію, походження та обрядове значення колядок та щедрівок ,   за їх допомогою українці намагалися задобрити сили природи, не дати змоги нечистій силі проникнути до людської душі. Цікавою була розповідь і про щедрівку «Ще́дрик» — одну з найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича, яка знана не тільки в Україні, але й у всьому світі під назвою «колядка дзвонів».

А як приклад   разом з усіма  присутніми  співав різноманітні колядки та щедрівки, адже багато пісень знані  всіма з дитинства. Тож заняття пройшло гамірно, весело, з музикою та піснями.

Почему наше будущее зависит от чтения?

Шикарная статья писателя Нила Геймана о природе и пользе чтения. Это не просто туманное размышление, а очень понятное и последовательное доказательство, казалось бы, очевидных вещей..

«Если у вас есть друзья-математики, которые спрашивают вас, зачем читать художественную литературу, дайте им этот текст. Если у вас есть друзья, которые убеждают вас, что скоро все книги станут электронными, дайте им этот текст. Если вы с теплотой (или наоборот с ужасом) вспоминаете походы в библиотеку, прочитайте этот текст. Если у вас подрастают дети, прочитайте с ними этот текст, а если вы только задумываетесь о том, что и как читать с детьми, тем более прочитайте этот текст.

Итак, я собираюсь поговорить с вами о чтении и о том, что чтение художественной литературы и чтение для удовольствия является одной из самых важных вещей в жизни человека.

И я очевидно очень сильно пристрастен, ведь я писатель, автор художественных текстов. Я пишу и для детей, и для взрослых. Уже около 30 лет я зарабатываю себе на жизнь с помощью слов, по большей части создавая вещи и записывая их. Несомненно я заинтересован, чтобы люди читали, чтобы люди читали художественную литературу, чтобы библиотеки и библиотекари существовали и способствовали любви к чтению и существованию мест, где можно читать. Так что я пристрастен как писатель. Но я гораздо больше пристрастен как читатель.

Грамотные люди должны читать  художественную литературу.

Литература может показать вам другой мир. Она может взять вас туда, где вы никогда не были. Один раз посетив другие миры, как те, кто отведали волшебных фруктов, вы никогда не сможете быть полностью довольны миром, в котором выросли. Недовольство – это хорошая вещь. Недовольные люди могут изменять и улучшать свои миры, делать их лучше, делать их другими.

Верный способ разрушить детскую любовь к чтению – это, конечно, убедиться, что рядом нет книг. И нет мест, где дети бы могли их прочитать. Мне повезло. Когда я рос, у меня была великолепная районная библиотека. У меня были родители, которых можно было убедить забросить меня в библиотеку по дороге на работу во время каникул.

Библиотеки – это свобода. Свобода читать, свобода общаться. Это образование (которое не заканчивается в тот день, когда мы покидаем школу или университет), это досуг, это убежище и это доступ к информации.

Я думаю, что тут все дело в природе информации. Информация имеет цену, а правильная информация бесценна. На протяжении всей истории человечества мы жили во времена нехватки информации. Получить необходимую информацию всегда было важно и всегда чего-то стоило. Когда сажать урожай, где найти вещи, карты, истории и рассказы – это то, что всегда ценилось за едой и в компаниях. Информация была ценной вещью, и те, кто обладали ею или добывали ее, могли рассчитывать на вознаграждение.

В последние годы мы отошли от нехватки информации и подошли к перенасыщению ею. Согласно Эрику Шмидту из Google, теперь каждые два дня человеческая раса создает столько информации, сколько мы производили от начала нашей цивилизации до 2003 года. Это что-то около пяти эксобайтов информации в день, если вы любите цифры. Сейчас задача состоит не в том, чтобы найти редкий цветок в пустыне, а в том, чтобы разыскать конкретное растение в джунглях. Нам нужна помощь в навигации, чтобы найти среди этой информации то, что нам действительно нужно.

Книги – это способ общаться с мертвыми. Это способ учиться у тех, кого больше нет с нами. Человечество создало себя, развивалось, породило тип знаний, которые можно развивать, а не постоянно запоминать. Есть сказки, которые старше многих стран, сказки, которые надолго пережили культуры и стены, в которых они были впервые рассказаны.

Если вы не цените библиотеки, значит, вы не цените информацию, культуру или мудрость. Вы заглушаете голоса прошлого и вредите будущему.

Мы должны читать вслух нашим детям. Читать им то, что их радует. Читать им истории, от которых мы уже устали. Говорить на разные голоса, заинтересовывать их и не прекращать читать только потому, что они сами научились это делать. Делать чтение вслух моментом единения, временем, когда никто не смотрит в телефоны, когда соблазны мира отложены в сторону.

Мы должны пользоваться языком. Развиваться, узнавать, что значат новые слова и как их применять, общаться понятно, говорить то, что мы имеем в виду. Мы не должны пытаться заморозить язык, притворяться, что это мертвая вещь, которую нужно чтить. Мы должны использовать язык как живую вещь, которая движется, которая несет слова, которая позволяет их значениям и произношению меняться со временем.

Писатели – особенно детские писатели – имеют обязательства перед читателями. Мы должны писать правдивые вещи, что особенно важно, когда мы сочиняем истории о людях, которые не существовали, или местах, где не бывали, понимать, что истина – это не то, что случилось на самом деле, но то, что рассказывает нам, кто мы такие.

В конце концов, литература – это правдивая ложь, помимо всего прочего. Мы должны не утомлять наших читателей, но делать так, чтобы они сами захотели перевернуть следующую страницу. Одно из лучших средств для тех, кто читает с неохотой – это история, от которой они не могут оторваться.

Мы должны говорить нашим читателям правду, вооружать их, давать защиту и передавать ту мудрость, которую мы успели почерпнуть из нашего недолгого пребывания в этом зеленом мире. Мы не должны проповедовать, читать лекции, запихивать готовые истины в глотки наших читателей, как птицы, которые кормят своих птенцов предварительно разжеванными червяками. И мы не должны никогда, ни за что на свете, ни при каких обстоятельствах писать для детей то, что бы нам не хотелось прочитать самим.

Все мы – взрослые и дети, писатели и читатели – должны мечтать. Мы должны выдумывать. Легко притвориться, что никто ничего не может изменить, что мы живем в мире, где общество огромно, а личность меньше чем ничто, атом в стене, зернышко на рисовом поле. Но правда состоит в том, что личности меняют мир снова и снова, личности создают будущее, и они делают это, представляя, что вещи могут быть другими.

Оглянитесь. Я серьезно. Остановитесь на мгновение и посмотрите на помещение, в котором вы находитесь. Я хочу показать что-то настолько очевидное, что его все уже забыли. Вот оно: все, что вы видите, включая стены, было в какой-то момент придумано. Кто-то решил, что гораздо легче будет сидеть на стуле, чем на земле, и придумал стул. Кому-то пришлось придумать способ, чтобы я мог говорить со всеми вами в Лондоне прямо сейчас, без риска промокнуть. Эта комната и все вещи в ней, все вещи в здании, в этом городе существуют потому, что снова и снова люди что-то придумывают.

Мы должны делать вещи прекрасными. Не делать мир безобразнее, чем он был до нас, не опустошать океаны, не передавать наши проблемы следующим поколениям. Мы должны убирать за собой, и не оставлять наших детей в мире, который мы так глупо испортили, обворовали и изуродовали.

Однажды Альберта Эйнштейна спросили, как мы можем сделать наших детей умнее. Его ответ был простым и мудрым. Если вы хотите, чтобы ваши дети были умны, сказал он, читайте им сказки. Если вы хотите, чтобы они были еще умнее, читайте им еще больше сказок. Он понимал ценность чтения и воображения.

Я надеюсь, что мы сможем передать нашим детям мир, где они будут читать, и им будут читать, где они будут воображать и понимать».

Автор: Neil Gaiman
Перевод: Наталья Стрельникова

источник

No related posts.

http://xochu-vse-znat.ru/interesnoe/pochemu-nashe-budushhee-zavisit-ot-chteniya.html

Зима прийшла - свята привела

В народі говорять: "Зима прийшла - свята привела". І дійсно: взимку майже щодня – свято. Саме з грудня починаються зимові свята, яких з нетерпінням чекають і діти і дорослі. Низка новорічно-різдвяних свят  проходить і в Маловисківській районній бібліотеці, адже це відмінний привід для того, щоб урізноманітнити дозвілля своїх користувачам, дізнатись щось нове та цікаве.
Цьому сприяє книжково-декоративна виставка «Зимовий світ українців», яка оформлена в дитячому відділі бібліотеки. Тут  поряд з книгами про  найпоширеніші, найцікавіші традиції, з колядками, щедрівками, зимовими пригодами виставлені вироби декоративно-прикладного мистецтва. А центральне місце виставки займають вишиті роботи  майстрині Л.О.Шведенко.

Одним з великих грудневих свят – є День Святого Миколая і в цей день в дитячому відділі відбулося чергове засідання школи естетичного та духовно-патріотичного виховання ( учні гімназії, керівник Мазур О.М.).  На заході говорилося про те, що люди повинні творити добро, так, як це робив Святий Миколай. Традиційними уже який рік на святі стали вареники та узвар, приготовані для юнаків і дівчат працівниками бібліотеки.
Для молодших  відвідувачів бібліотекарі підготували веселі ігри, конкурси та вікторини. В ці дні відвідали бібліотеку учні ЗШ №3 (керівники Шуліма О.А. та Скрипніченко В.В.), які активно приймали участь у новорічних конкурсах та з цікавістю переглядали  мультфільми зимової тематики.
А в Пункті європейської інформації (ПЄІ) "Все про Європу", який відкрито в бібліотеці в рамках проекту «Все про Європу: читай, слухай, дізнавайся в пунктах європейської інформації в бібліотеках» за підтримки програми Європейського Союзу «Еразмус+ (Жан Моне)» діти змогли дізнатися  про святкування Нового року в країнах Європи та здійснити віртуальний круїз по новорічних традиціях і звичаях різних народів.
Учні 1- б класу ЗШ № 3 ( керівник Селіванова Г.П.) взяли участь у майстер-класі «Ялинка із моїх долоньок». Діти малювали на кольоровому папері свої долоньки і на них написали новорічні побажання. А потім з цих вирізаних із паперу долоньок зробили новорічну ялинку, за що отримали солодощі в дарунок.

А сюрпризом для працівників бібліотеки було привітання  від маленьких читачів, які в своєму виступі побажали бібліотекарям здоров’я, миру і всього найкращого у 2017 році.
На кінець грудня всі з нетерпінням чекають Нового року. І щоб додати святкового настрою та навчити  зробити новорічний стіл  по-справжньому  красивим та святковим в бібліотеці було проведено майстер-клас по карвінгу (мистецтво фігурної різки на фруктах, овочах, шоколаді, сирі).
Бібліотекар Тетяна Кравченко розповіла що таке карвінг,  про історію, техніки, інструменти карвінгу присутнім на заході учням гімназії та ЗШ № 3.

А учні ПТУ № 16  Будько Вікторія, Чередніченко Ірина, Мельниченко Оксана на чолі з майстром виробничого навчання М. П.Горбенко все це показували наочно – художньо нарізали овочі і фрукти, викладали на тарілках лебедів, метеликів, квіти. Крім того Марина Павлівна разом зі своїми ученицями розповідали і показували як святково прикрасити новорічний стіл за допомогою скатертин, серветок, посуду. Всі присутні активно навчалися  різним технікам складання серветок.  

Не залишилися в стороні і старші користувачі бібліотеки – для  дорослих слухачів Вищої народної школи проведено годину цікавої інформації «Зимові свята і обряди», на яку  було запрошено методиста музею історії району з охорони культурної спадщини і туризму О.А. Коваленко. Його розповідь про свята зимового циклу доповнювала інформація працівників бібліотеки про традиції, звичаї, страви новорічних та різдвяних свят українців.
Завершився рік святковим вечором відпочинку для слухачів Вищої народної школи, на який привітати їх прийшли учасники аматорський колектив «Зоря над Виссю» ( керівник М.Жигалов)

Тож перед святами бібліотечні працівники намагалися створити позитивний настрій для всіх своїх користувачів.