У рамках дванадцятого міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно про права людини в бібліотеці проведено кінопоказ для дорослих і учнівської молоді.
Співорганізаторами заходу стали Компаніївська громадська організаія "Взаємодія", яку очолює Олена Мірхайдарова і Маловисківська ГО "Фонд розвитку ініціативи громади" (керівник - Леонід Жовтило).
Далі - звіт про проведення кінопоказу від Олени Мірхайдарової
Чому документальні фільми викликають бурхливі емоції?
ЕЛЕНА МИРХАЙДАРОВА•28 НОЯБРЯ 2015 Г.
Ми продовжуємо репортаж про перебіг ХІІ Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно з прав людини DOCUDAYS UA у Кіровоградській області.
26-27 листопада фестиваль вперше завітав до Маловисківського району Кіровоградської області, де було проведено чотири покази фільмів. В місті Мала Виска для мандрівного фестивалю гостинно відкрила двері районна бібліотека, працівники якої провели чималу роботу по рекламі фестивалю. Тож зала для показу фільмів ледве вмістила всіх бажаючих подивитися документальне кіно, серед яких були й слухачі вищої народної школи при Маловисківській бібліотеці.
Під час першого відкритого показу, переглянувши фільм чеського режисера Їржі Стейскала «Яма», глядачі відразу приступили до обговорення побаченого. Свої думки висловлювали так емоційно, що розгорілася бурхлива дискусія. Переважна більшість доводила, що в місті не повинно бути таких осель, як зображено у фільмі, бо там панує безлад, бруд і смердить свинями. А головна героїня повинна все тримати у порядку, бо її оселя нагадує смітник. Були й такі, які звинуватили режисера в тому, що він так непривабливо показав Україну, заради грошей вибрав таку тему і знеславив нашу країну на весь світ. Були й такі, які говорили, що не треба такі фільми знімати, у нас же стільки є хорошого, то чому б не показати це. Одна жінка сказала, що іноземні режисери свої країни зображують гарно, а з нашої сміються.
Чесно кажучи, ми не чекали такої реакції, адже компаніївські глядачі, які дивилися цей фільм на відкритті фестивалю, так перейнялися долею головної героїні та її проблемами, зацікавилися режисером, що просили навіть написати Їржі Стейскалу листа з подякою за таку чудову стрічку і проханням зняти продовження цієї історії. А потім ми зрозуміли, що якщо фільм викликав таку бурю емоцій, таке жваве обговорення, нікого не залишив байдужим – це є найкращим свідченням таланту режисера.
Дискусія вже майже перетворювалася на сварку і тут на допомогу прийшов експерт – депутат зі стажем Маловисківської районної ради Леонід Жовтило, який підсумував: «Ми звикли не виносити наші проблеми «на люди», та хіба їх менше стає від того, чи вирішуються вони? Проблема порушення прав людини не може бути гарною й привабливо. Ми повинні вчитися спільно вирішувати спірні питання цивілізовано, у правовому полі, враховуючи законні інтереси і права усіх юдей». Після цих слів глядачі вирішили, що не тільки головні герої, а і сусіди з багатоповерхівок повинні згуртуватися і вимагати від влади забезпечити таким житлом головну героїню, яке б її влаштувало, де б вона змогла жити повноцінним життям, не втрачаючи своєї ідентичності.
Другий показ був для учнів Маловисківської гімназії. Десятикласники подивилися фільм про вибори президента Кенійської школи «Цап за голос» (Нідерланди, режисер Єрун ван Велзен). На відміну від Компаніївських студентів ветеринарного технікуму, гімназисти спрогнозували правильно результат виборів. Глядачі побачили як відмінності, так і спільне у виборчих процесах Кенії та України. Хоча була і така думка, що африканці на відміну від нас відсталі і їм до нас дуже далеко, та учні відразу спростували її, зазначивши, що ми всі маємо рівні права. Відмітили і те, що в нашій країні теж існує проблема гендерної рівності. А ще дійшли висновку, що нам потрібно вчитися у кенійських школярів активності.
27 листопада покази відбувалися в селі Злинка Маловисківського району, де з документальними фільмами познайомилися старшокласники місцевої школи. З фільму Ізраїльського режисера Аяли Шарот «Зламані гілки» діти дізналися про долю жінки, котра ще дитиною із Польщі поїхала в Ізраїль і більше ніколи не бачила своїх рідних, бо фашисти при окупації Польщі стратили їх. Учні побачили в цій історії порушення права на життя, на сім’ю. Всі як один доводили, що не можна порушувати прав людини, особливо – відбирати життя. І хоч історія сумна, та діти дійшли висновку, що із зламаної гілки можна виростити дерево, адже героїня вижила, у неї є діти, онуки, тобто росте дерево, яке вже пустило коріння.
Перед показом кінофільму «Габріель повідомляє з чемпіонату світу» (Нідерланди, режисер Ельс ван Дріль) учням Злинської школи задали питання: «Чи хотіли б ви, щоб у Злинці пройшов чемпіонат світу з футболу?» Майже всі сказали, що хотіли б. Але після перегляду фільму, де були показані негативні наслідки цієї події, діти засумнівалися, що хотіли б цього. Під час обговорення з сумом говорили про те, що у нашій країні теж порушуються права дітей, що вони також хотіли б займатися в спортивних секціях, плавати в басейні, кататися на ковзанах, та в селі немає можливості зробити це. В кінці підсумували, що навіть якщо FIFA виявить бажання провести чемпіонат в Злинці, громада навряд чи підтримає таке рішення.
І у Малій Висці, і в Злинці після показів нас просили привозити ще документальне кіно, по можливості – більше фільмів. А коли ми вже їхали додому, то зателефонував депутат Маловисківської райради Л.Жовтило і передав прохання місцевих мешканців, щоб наступного року були покази хоча б днів 3-4. Це було ще одне підтвердження того, що фільм «Яма» не залишив байдужими глядачів.
Усі покази у Маловисківському районі провела ГО «Взаємодія» у партнерстві з Маловисківською районною бібліотекою та ГО «Фонд розвитку ініціативи громади.
Немає коментарів:
Дописати коментар